При розв'язуванні
прикладних задач із різних предметних галузей часто створюють алгоритми. При
цьому кожну задачу S можна подати у вигляді послідовності окремих підзадач.
І таку деталізацію
окремих підзадач можна продовжувати, поки буде одержано набір вказівок, кожну з
яких зможе виконати обраний виконавець.
У такому разі говорять,
що при розв'язуванні задачі використовується метод уточнення алгоритму зверху
вниз.
Опис кожної підзадачі
здійснюється з використанням трьох базових алгоритмічних структур:
Слідування
Розгалуження
Повторення
За їх допомогою можна
подати будь-який алгоритм.
Структура слідування
використовується в лінійних алгоритмах. Структура слідування графічно подається
у вигляді послідовності кількох вказівок і передбачає, що для виконання заданої
вказівки S необхідно послідовно виконати деякі дві простіші вказівки W1 і W2,
кожна з яких, у свою чергу може бути також уточнена.
Часто при розв'язуванні
задач деякі вказівки можуть повторюватися кілька разів, і тоді алгоритми їх
розв'язування передбачають використання структури повторення.
Якщо задача має кілька
варіантів реалізації залежно від виконання деякої умови, то для її розв'язування
використовують алгоритми з розгалуженням.
Структури повторення та
розгалуження мають відповідне графічне подання, з яким ми ознайомимося під час
вивчення матеріалу цього розділу. Але в загальному вигляді їх також можна
подати у вигляді окремої підзадачі.
Для запису умов в
алгоритмах з повторенням та розгалуженням використовують висловлювання.
Висловлювання — це твердження, яке може бути істинним або хибним.
В описі алгоритмів з
повторенням і розгалуженням для запису умов використовуються висловлювання, які
графічно подаються, як показано на малюнку.
Розрізняють прості
та складені висловлювання.
Прикладами простих
висловлювань є:
Польща межує з Україною.
Власні назви пишуться з
великої літери.
Периметр чотирикутника
дорівнює сумі довжин усіх сторін.
Число 126 ділиться на 9.
Прості висловлювання
можна записувати як словесно, так і за допомогою знаків відношень >,<,=.
Складені висловлювання
утворюються із простих за допомогою сполучників І, АБО, НЕ.
Прикладами складених
висловлювань є:
(велосипед справний) І (в
мене є вільний час);
(після дзвінка у школі
розпочинається урок) АБО (після дзвінка у школі розпочинається перерва);
НЕ (натиснуто клавішу
Пропуск).
Побудову складених
висловлювань уперше розглянуто 1845 р. в книзі англійського математика Дж. Буля
(G. Boole) «The Laws of Truth».
Складене висловлювання,
що утворюється за допомогою сполучника І, буде істинним лише в тому разі, якщо
всі прості висловлювання, що входять до його складу, будуть істинними.
Наприклад, складене висловлювання:
(велосипед справний) І (в
мене є вільний час) складається із двох: «велосипед справний» та «в мене є
вільний час». Якщо хоча б одне із простих висловлювань не є істинним, то не
буде істинним і складене висловлювання.
Складене висловлювання,
що утворюється за допомогою сполучника АБО, буде хибним у тому разі, коли хоча
б одне із його складових висловлювань буде хибним. Наприклад, висловлювання:
«Іван займається спортом
на уроках фізкультури в школі або у спортивній секції» буде хибним лише у випадку,
коли Іван не відвідує спортивні секції та звільнений від уроків фізкультури в
школі.
За допомогою сполучника
НЕ можна утворити протилежне за змістом висловлювання. Наприклад, якщо
висловлювання:
«натиснуто клавішу
Пропуск» у процесі виконання алгоритму стало істинним, то висловлювання НЕ
(натиснуто клавішу Пропуск) є хибним.
Крім того, розглядають
складені висловлювання, які утворюються із простих за допомогою сполучників
якщо і то та встановлюють, що одна подія чи стан є підставою або умовою для іншої
події чи стану. Наприклад:
«Якщо горить червоне
світло світлофора, то дорогу переходити не можна».
Це складене висловлювання
складається з двох простих: засновку — «Якщо горить червоне світло світлофора»
та висновку — «то дорогу переходити не можна».
Таке висловлювання
називається висловлюванням з логічним слідуванням, або умовним висловлюванням.
Два умовні висловлювання
можна подати у вигляді «Якщо — то — інакше». Наприклад, висловлювання:
«якщо на світлофорі
горить зелене світло, то можна переходити дорогу» та «якщо на світлофорі не
горить зелене світло, то не можна переходити дорогу» можна об'єднати в одне
складене умовне висловлювання
«якщо на світлофорі
горить зелене світло, то можна переходити дорогу, інакше — не можна переходити
дорогу».
Тема. Пошук відомостей у мережі Інтернет
Інтернет - це
найбільша та найвідоміша із сучасних глобальних мереж, що об'єднує комп'ютери
та комп'ютерні мережі всього світу.
Назва Інтернет в
перекладі означає мережа мереж.
Документи, що
зберігаються в Інтернеті, пов'язані між собою гнучкою системою посилань, яку
створюють їх автори.
Всесвітнє павутиння — це сукупність пов'язаних між собою електронних документів, що
містяться на комп’ютерах, розташованих у всьому світі.
У такий спосіб формується
інформаційний простір ресурсів Інтернету — веб-простір.
Термін Веб походить від
англ. World Wide Web — Всесвітнє павутиння; застосовується також
позначення WWW.
Увійти до веб-простору
можна з будь-якого електронного документа, що належить WWW, а далі
переміщуватися між документами слід за допомогою гіперпосилань
Гіперпосилання — фрагмент документа (команда, текст, заголовок, зображення,
примітка), що посилається на інший елемент у самому документі або на інший
об'єкт, який розміщено на окремому комп'ютері чи в комп'ютерній мережі.
Документи, розміщені у
веб-просторі, можуть складатися з однієї чи кількох веб-сторінок.
Веб-сторінка — це документ в Інтернеті,
який може містити текст, зображення, гіперпосилання, звук, відео, анімацію
тощо.
Як правило, веб-сторінки
об'єднують за темами або за призначенням у веб-сайти.
Веб-сайт — це
група веб-сторінок, що пов’язані гіперпосиланнями, мають спільну тематику і
належать певному власнику.
Для доступу до Інтернету
потрібні програми, що встановлюються на комп'ютер. Однією з таких програм є
браузер.
Браузер — це
програма, призначена для перегляду веб-сторінок і розміщених на них текстових,
графічних та мультимедійних даних (відео, музики тощо).
Назва браузер походить
від англ. to browse — переглядати.
Браузери створюються
різними компаніями, сьогодні існує багато таких програм. Кожна з них має
особливості у використанні, але за їх допомогою можна виконувати схожі дії.
Для керування вікном
браузера використовують кнопки керування вікном.
Пошук в Інтернеті
здійснюється аналогічно до того, як на комп'ютері шукають об'єкти файлової
системи, — для цього використовується рядок пошуку.
У рядок пошуку вводять
ключові слова — слова, що відображають основний зміст пошуку і мають міститися
на шуканих веб-сторінках, обирають інструмент Пошук або натискають клавішу Enter
Ключові слова — слово або кілька слів, за якими здійснюється пошук потрібних
відомостей.
У сучасних браузерах, рядок адреси є одночасно і рядком пошуку.
Для пошуку в Інтернеті
потрібних відомостей використовують також пошукові системи.
Пошукові системи — це програми,
призначені для пошуку відомостей в Інтернеті за ключовими словами.
Спільним для головних
сторінок різних пошукових систем є наявність рядка пошуку, до якого користувач
із клавіатури має вводити ключові слова, і кнопки Шукати (Пошук, Знайти тощо).
Результати пошуку за
допомогою пошукової системи мають вигляд списку посилань.
Алгоритм пошуку в мережі інтернет
Крок 1. Добери ключові слова або фрази. Для цього виділи основну думку тексту,
постав запитання за змістом тексту та добери характерні слова або фрази.
Крок 2. Організуй пошук потрібних матеріалів. Відкрий сторінку пошукової
системи та виконай пошук.
Крок З. Проаналізуй результати пошуку. Ознайомся з коротким описом знайдених
сайтів. Відбери з них ті сайти, які тобі потрібні.
Крок 4. Збережи результати пошуку. Запиши назву сайта та його адресу. Занотуй
цікаві факти, збережи зображення.
Для закріплення і перевірки своїх знань виконайте вправи за посиланнями:
З терміном «мережа» ми
зустрічаємося дуже часто: мережа супермаркетів, мережа водопостачання в місті,
телефонна мережа тощо.
Мережа — це сукупність взаємопов'язаних об'єктів, що
мають однакове призначення та спільні властивості.
До будь-якої мережі може
входити різна кількість об'єктів — від двох до великої кількості.
Коли виникає потреба
передати повідомлення або деякі файли з одного комп'ютера на інший, то це можна
зробити з використанням різних носіїв даних — флешки, оптичного диска тощо. Ще
одним засобом передавання даних є комп'ютерні мережі.
Комп'ютерна
мережа — сукупність комп'ютерів
та інших пристроїв, з'єднаних між собою для обміну даними і спільного
використання пристроїв.
Одну з перших комп'ютерних мереж було створено
й використано в 1960-х роках у США, військовими.
Залежно від кількості
комп'ютерів у мережі та площі, на якій вони розміщені, розрізняють: локальну, глобальну
Локальна
мережа — це комп'ютерна мережа,
що об'єднує комп'ютери та інші пристрої, розміщені на порівняно невеликій
відстані один від одного.
Завдяки локальній мережі в комп’ютерному класі:
· учні можуть
отримувати доступ до файлів з навчальними матеріалами, що зберігаються на
носіях даних учительського комп’ютера;
· учитель
має можливість по мережі переглядати файли з результатами учнівських практичних
робіт;
· для
друкування матеріалів з будь-якого комп’ютера можна використовувати спільний
принтер, підключений до одного з комп’ютерів мережі.
Глобальна мережа — мережа, що об’єднує комп'ютерні мережі та окремі комп'ютери,
розміщені в різних частинах планети Земля.
Найвідомішою глобальною
мережею є Інтернет
У комп'ютерних мережах,
як і в телефонних, для передавання даних використовують: кабельні, бездротові канали.
Саме завдяки цим каналам
можна налагодити мережну взаємодію між об'єктами мережі.
Мережна
взаємодія — обмін
повідомленнями між пристроями мережі.
При об’єднанні
комп’ютерів у мережі всі об’єкти можуть бути рівноправними учасниками мережної
взаємодії. Існує також інший спосіб створення мережі, при якому окремі
комп'ютери використовуюсь для обслуговування інших. Такі спеціальні комп'ютери
називають серверами
Сервер — це комп'ютер, що надає послуги або ресурси за
відповідними запитами іншим комп'ютерам.
Комп'ютери, що
використовують ресурси сервера, називають клієнтськими, або просто клієнтами.
Ресурси мережі — це апаратні, програмні й інформаційні об'єкти мережі.
Клієнт — це комп'ютер у мережі, що використовує ресурси
сервера.
Як правило, на сервері
розміщують програми, інформаційні дані, документи. До сервера можуть бути
приєднані різні пристрої, наприклад, принтер або сканер.
Вони можуть бути
доступними для використання з інших комп’ютерів.
Для того щоб налагодити
мережну взаємодію між об'єктами мережі, потрібні спеціальні програми, зокрема
мережна операційна система. Операційна система Windows 7 (10) забезпечує роботу локальної мережі. За її допомогою можна
управляти доступом користувачів до комп’ютера і до мережних ресурсів.
Доступ — це право на використання деякого ресурсу.
Розрізняють такі рівні
доступу:
•
Обмежений
•
Частково обмежений
•
Повний
Управління доступом на
рівні користувачів дає можливість призначати паролі для доступу до ресурсів
конкретного комп'ютера чи до будь-якого іншого комп'ютера локальної мережі. При
роботі з мережною операційною системою можна вказувати конкретних користувачів,
що мають доступ до ресурсів для спільного використання.
Потрібні відомості
зазначаються при створенні облікового запису користувача.
Обліковий запис користувача — сукупність відомостей про користувача та його
права при роботі з об’єктами операційної системи й мережі.
Сеанс
користувача — це робота
за комп’ютером з обліковим записом користувача.
Але не обов'язково кожен
користувач повинен мати власний обліковий запис; можна створити обліковий
запис, наприклад, для користувача «учень» для роботи в локальній мережі школи.
У такий спосіб визначають рівні доступу до папок, дисків, принтера.
В обліковому записі учня
вказується, з якими ресурсами йому дозволено працювати та які дії виконувати,
наприклад, копіювати файли із мережної папки.
Для перегляду списку імен
комп'ютерів, підключених до локальної мережі, потрібно:
Відкрити папку Мережа
У вікні Провідника
обрати папку Мережа
Усі ресурси локальної
мережі, до яких можна отримати доступ з певного комп’ютера, відображуються в
системній папці Комп'ютер та Мережа.
Будемо називати
комп'ютер, з яким ви працюєте безпосередньо, локальним, а той, для доступу до
якого використовуються канали передавання даних - віддаленим.
Для того щоб користувачі
віддалених комп'ютерів могли працювати по мережі з файлами та папками деякої
папки, до неї потрібно відкрити спільний доступ.
Повний - користувачі
віддалених комп'ютерів зможуть змінювати вміст папки (перейменовувати,
видаляти, редагувати файли, копіювати до папки нові файли тощо);
Лише для читання -
користувачі віддалених комп'ютерів зможуть лише переглядати вміст папки та
файлів, копіювати з неї файли, але ніякі зміни в папці виконати неможливо.
Надати спільний доступ
можна за допомогою вказівок вікна папки, що містяться у списку Дозволити
спільний доступ для… чи за допомогою вказівок контекстного меню виділеного
об’єкта
Об'єкти операційної
системи спільного використання в локальній мережі — це об’єкти, розміщені в
одній із загальних папок. Будь-який файл або папка, створені чи скопійовані до
загальної папки, стають доступними для інших користувачів локальної мережі.
Також загальні об’єкти, як правило, розміщуються в домашній групі. Це можуть
бути як файли чи папки, так і пристрої, зокрема принтер.
Щоб відкрити об’єкт, який
розташований на іншому комп'ютері локальної мережі, необхідно його обрати серед
об'єктів мережі та двічі клацнути на його значку. У такий спосіб здійснюють
навігацію локальною мережею.
Навігація
локальною мережею — це
перегляд вмісту об'єктів операційної системи, що розміщені на комп'ютерах
локальної мережі.
Залежно від наданих прав
доступу користувач може переглядати, копіювати або переміщувати файли чи папки,
розташовані нарізних комп’ютерах мережі.
Ці дії виконуються так
само, як і при роботі на власному комп'ютері.
Для закріплення знань та відпрацювання навичок з теми "Комп'ютерні мережі. Локальна мережа. Використання мережевих папок" виконайте наступні вправи:
Операційна система та її інтерфейс
Операційна
система (ОС) — це програмний комплекс, що забезпечує:
• Управління ресурсами (злагоджену роботу всіх апаратних засобів комп’ютера);
• Управління
процесами (виконання всіх програм та їх взаємодію з пристроями комп’ютера та
даними);
• Взаємодію
(обмін
відомостями та даними між користувачем і комп’ютером).
До
складу сучасних операційних систем входять такі основні компоненти:
Ядро – центральна
частина ОС, що забезпечує прикладним програмам координований доступ до ресурсів
комп’ютера.
Драйвери - програми
для перекладу вказівок комп’ютера мовою певного пристрою (принтера, сканера,
звукової або відеокарти тощо) та навпаки.
Утиліти - допоміжні
програми, призначені для обслуговування дисків, перевірки комп’ютера,
налаштування параметрів роботи.
Інтерфейс - правила
взаємодії операційної системи та користувача, які визначають зручність роботи.
Основними функціями ОС є такі:
• Введення/виведення даних,
запуск/зупинка програм тощо
• Забезпечення доступу до
пристроїв введення-виведення
• Завантаження програм в
оперативну пам’ять і їх виконання
• Керування оперативною пам’яттю
• Керування доступом до даних на
зовнішніх носіях даних
• Забезпечення інтерфейсу
• Підтримка файлової системи
На персональних комп’ютерах використовують ОС:
Windows Linux MacOS
Однією
зі складових операційних систем є файлова система. Файли, папки та ярлики — це об'єкти
файлової системи.
Файлова система — це частина операційної
системи, що забезпечує управління файлами і папками на носіях даних.
Файл – набір даних, що зберігається
в пам'яті комп'ютера та має ім'я.
Файли зберігають дані різного типу: текстові,
числові, графічні, звукові, відео.
Кожний файл має ім’я, що складається із двох
частин: назви і розширення. Назва і розширення
імені файла відокремлюються крапкою.
Ім'я
файла — це набір символів, що може містити літери українського, англійського
та інших алфавітів, цифри й інші символи (до 256), за вийнятком: \ /: *? ”<
> |
Для зручності роботи з файлами їх відображають
за допомогою значків. Такі значки ще називають піктограмами. За їх
виглядом можна визначити або навіть здогадатись, якого типу дані містять файл.
Щоб об'єднати групу файлів за певною ознакою,
для них створюють папки.
Папку, розташовану всередині іншої папки, називають
вкладеною папкою
В одній папці не може зберігатися два файли з
однаковими іменами
В одній папці не можна зберігати 2 файли або
дві папки з однаковими іменами
Папки, створені за замовчуванням, називають бібліотеками.
Вони відображаються у вікні системної папки
Цей ПК (Комп'ютер), яка, як і папка Кошик має свій
спеціальний значок і може бути розташована на Робочому столі.
Диск, на якому, як правило, встановлюють операційну
систему, позначають іменем С:
Шлях
до об'єкта файлової системи — це скінченний упорядкований набір імен,
розділених символом «\». Він починається з імені
пристрою і включає всі імена вкладених папок.
D:\Навчання\5-А
Повне
ім'я об'єкта файлової системи — набір символів, що складається зі шляху до
об'єкта та імені об'єкта.
D:\Навчання\5-А\Наш клас. docxДля закріплення знань з даної теми виконайте вправи, перейшовши за посиланнями:
Вправа 1 "Операційна система".
Вправа 2 "Операційна система Windows".
Вправа 3 "Типи файлів та їх розширення".
